85-річний Елі Бузан – вцілів у таборі “Аушвіц”, а також під час Маршу Смерті 1944 року.
Нині він хірург на пенсії. Пан Бузан емігрував з Польщі до Франції після війни.
В 1959 році його татуювання – табірний номер – вирізали хірургічним шляхом:
“Ці татуювання були системою, що мала на меті стерти особистість, людей зводили до номерів. По друге, хоч такі номери існували у всіх таборах. Водночас, у певних місцях вони стали механізмом проти втеч. Для мене цей номер став своєрідним надгробком для моїх батьків. З ним пов‘язані емоції. Ви ж не будете носити надгробок на плечах і показувати усім, мовляв, я мав батька і матір, дідуся і бабусю, і вони загинули тут. Ось цей надгробок. Він символічний. Тож я вирішив позбутися номера, але, водночас, зберегти його.
Пан Бузан тримав цей шматок шкіри у гаманці десятиліттями. Аж поки одного дня його не вкрали. Він був настільки засмучений, що навіть хотів знову зробити татуювання:
“Спочатку я позбувся його, тому що не хотів носити на со
