Четвертий фільм французько-іранського режисера Маржан Сатрапі “Голоси” – “чорна” комедія з фантастичною атмосферою, де поєдналися жорстокість, жах, любов і гумор. Фільм, головний герой якого стає серійним убивцею, незважаючи на те, що є добрим за натурою.
Джеррі – оптимістичний, приємний хлопець, але він душевнохворий і останнім часом не приймав призначених йому препаратів. У своїх галюцинаціях він бачить, як його кіт пропонує йому стати серійним убивцею, в той час, як пес намагається переконати його, що він – гарна людина.
Відколи він знову почав приймати препарати, до нього повернулись періоди ясності, під час яких він розуміє, що в його житті значно більше насильства, аніж він собі уявляв.
“Коли сама пишеш сценарій до фільму, а згодом перечитуєш його, там уже немає нічого невідомого. Це мій власний світ, мій маленький світик. Коли ж вам дають готовий сценарій, це означає, що ваш власний, дещо обмежений, світ розширюється”, – каже режисерка.
І говорить далі:
“Мені завжди
